"Як добре те, що смерті не боюсь я"

            6 січня Україна святкувала 80 річницю від  народження свого поета і прозаїка,  правозахисника і державного героя Василя Стуса. Філософ, який творив свій світ, поет від Бога з непересічним, рідкісним талантом. Один із найактивніших представників українського культурного руху   шістднесятників,     Лауреат Державної  премії  ім. Т.Г. Шевченка (1991),        Герой  України (2005, посмертно).  Його вірші у перекладах давно читають у всьому світі . Їхня дорога  була такою довгою лише до нашого читача. За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури  Василь  Стус  зазнав репресій з боку радянської  влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.  Так, поет знав, що загине у своїй боротьбі із тією системою, але був упевнений, що через свою смерть повернеться до рідного народу: "Народе мій, до тебе я ще верну,  як в смерті обернуся до життя...".

 До ювілею поета в бібліотеці  було проведено вечір пам’яті  « Як добре те, що смерті не боюсь я»

 Ведучі  розповіли про  про життя та творчість  Василя Стуса.  Злети і падіння, визнання і зневага,  арешти і допити, спецтабори…  Важку дорогу , що випала на долю поета , він зустрів словами: « Здрастуй біда моя орна,здрастуй страсна моя путь…» 

На вечорі  читалися вірші: «Господи гніву пречистого», «Мені здалося-я живу завжди»   та інші , продемонстровано  відеозапис творів  «Осліпле листя відчувало яр..»,  «Безсоннії ночі»  у виконанні автора.   Також на вечорі прозвучали   пісні на вірші   Василя  Стуса    « Зазираю в завтра»,  «Як добре те, що смерті не боюсь я».  Завершився захід  віршем   Яри  Славутича  «Стус»