Незгасима рана України

Минуле століття пронеслося над Україною трьома голодоморами:1921-1922, 1932-1933, 1947років.  Наказом президента В.А.Ющенка було запроваджено День пам’яті жертв голодоморів, який щороку відзначається в Україні. Такої страшної трагедії, яку пережив український народ у 30-х роках, не зазнав, мабуть, жоден народ в історії людства.  Голодомор 1932–1933 років — акт геноциду українського народу, здійснений керівництвом ВКП та урядом СРСР у 1932–1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян. Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932-33 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах. Лише через 70 років, у 2003- му, український парламент назвав, а у 2006 році визнав Голодомор  геноцидом українського народу.  24 країни світу  офіційно визнали Голодомор геноцидом проти української нації. День пам’яті  жертв голодоморів  щороку відзначається у четверту суботу листопада.

 Пам’яті тих, хто загинув від голодомору 1932–1933 років   в бібліотеці була оформлена  виставка-пам’ять «Незгасима рана України». 

  В  будинку культури  проведено вечір-реквієм  «Душі загиблих стукають в наші серця»  

  Присутні  на заході  слухали про ті жахливі події, які пережив український народ під час голодомору

  Прозвучали уривки з творів  Уласа Самчука «Марія», Василя Барки «Жовтий князь»,  Андрія  Гудими «Кара без вини» та інші. 

Читалися  спогади  свідків голодомору  жителів с. Бохоники.

 Було продемонстровано відеофільм « Закон про п’ять колосків»  На завершення заходу   присутні  пом’янули  всіх замордованих голодною смертю хвилиною мовчання.

 

        21 листопада - День Гідності та Свободи

21 листопада Україна відзначає День Гідності та Свободи, що об’єднав дві знакові події у новітній історії країни – Помаранчеву революцію 2004 року та Революцію Гідності 2013 року. Свято встановлено Указом Президента України Петра Порошенка від 13 листопада 2014 року.  Метою запровадження пам’ятної дати стало донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору. До цієї  події  в бібліотеці представлена фото-виставка  «День, що змінив нашу країну».  

Разом  з будинком культури та школою  було організовано та проведено тематичний вечір «Свіча пам’яті»

Ведучі   ніби  повернули  всіх присутніх на заході до тих  новоісторичних  трагічних подій, які розпочалися в листопаді 2013 року.    

 Читалися   поезії Ольги Стасюк « Перший сніг на майдані», «19 січня 2014 року»,  «Небесна сотня» та інші.

  Було  продемонстровано уривки з фільму «Євромайдан» . Учасники заходу та всі присутні  вшанували  світлу пам’ять хвилиною  мовчання  Героїв Майдану та воїнів, які загинули  за свободу і  цілісність нашої держави.

 На завершення  заходу прозвучала пісня «Ангели Майдану» у виконанні  Віталія Верещагіна.

    Бринить співає  рідна мова,чарує, тішить і п'янить

     День української писемності та мови відзначають 9 листопада. Це свято було встановлено указом президента України в 1997 році і відзначається щороку на честь українського літописця Нестора – послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава.   До  дня   української мови і рідного слова   в  бібліотеці  відбулись  літературно-музичні зустрічі  «Бринить, співає  рідна мова, чарує, тішить і п’янить»

 На заході прозвучали  уривки з творів  Івана  Котляревського  «Енеїда», Миколи Куліша «Мина Мазайло»,  поезії Тараса Шевченка, Василя Симоненка, гуморески Павла Глазового , Анатолія Гарматюка,  а також  уривки з твору сучасної української письменниці Анастасії Вінник  «Коли повертається веселка»

... А яка багата та мелодійна українська народна пісня.  Віночок  українських народних пісень  виконали   Тетяна Тарасюк, Сергій Мороз, Ганна Плавська.

 Присутні на заході з задоволенням  пригадували українські народні прислів'я, приказки, а також  відгадували загадки  

  Завершились літературно-музичні зустрічі піснею « Любіть Україну»