Голодомо́р 1932–1933 років — акт геноциду українського народу, здійснений керівництвом ВКП та урядом СРСР у 1932–1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян. Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932-33 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах Лише через 70 років, у 2003- му, український парламент назвав, а у 2006 році визнав Голодомор  геноцидом українського народу. 24 країни світу також офіційно визнали Голодомор геноцидом проти української нації.  Указом  екс-президента  В. А. Ющенка  було запроваджено День пам’яті  жертв голодоморів та політичних   репресій, який щороку відзначається у четверту суботу листопада.

Пам’яті тих, хто загинув від голодомору 1932–1933 років в Бохоницькій сільській бібліотеці була оформлена   книжково-ілюстративна виставка «Тільки з пам’яті,пам'ять не стерти»

Також   було проведено усний журнал  "Скорботна пам'ять України" Захід проводився в приміщенні Бохоницької  загальноосвітньої школи I-III ступенів

Усний  журнал складався з п'яти  сторінок:

1.сторінка  "Переддень голоду"

2.сторінка "Упокорені голодом"

3. сторінка "Діти-жертви голодомору"

4. сторінка " Дзвін на сполох"

5. сторінка "Засвіти свою свічку"

Зі сторінок  журналу ми  дізнались  проте, що голодне лихоліття найболючіше вразило дітей,  вони виявились найменш захищеними 

 Весна… а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт, між ними голова велика, похилена лицем до землі, а лиця майже немає, самі зуби зверху. Сидить дитина і гойдається всім тілом: назад-вперед, скільки сидить — стільки гойдається, і безкінечно одна пісня напівголосом: їсти, їсти, їсти… Ні від кого не вимагаючи, ні відматері, ні від батька, а так у простір, у світ — їсти, їсти, їсти.

На заході прозвучали спогади про голод  очевидців села Бохоники та інших сіл Вінницького району

Також на сторінках журналу розповідалось про письменників які у своїх художніх творах розкривали тему Голодомору. Так у романі «Марія»  Уласа Самчука вперше в українській літературі показана жахлива картина Голодомору та трагедія роду, потім у романі « Жовтий князь» Василя Барки, якому вдалося пережити Голодомор,   про нього писав український письменник Іван Багряний та інші.  А, нещодавно були розшукані ненадруковані вірші Андрія Малишка, написані ще в 1964 році, в яких згадується Голодомор.

Із тридцять третім голим роком,

Голодно-голим та німим,

Та тричі пухлим. Хай би з ним

Поїли б кору і комору,

Траву і шкуру, цвіль і міль,

Та мерли б жовті, як з похміль,

Без трун понесені із двору.

Нізащо. Просто. Без вини.

 На завершення всі присутні запалили свічки, і пом'янули хвилиною мовчання великомучеників нашої історії

На  заході   відбулась демонстрація фільму "Чорна сповідь"

21 листопада відзначається  річниця Дня Гідності і Свободи, який визнано згідно Указу Президента України від 13 листопада 2014 року №872/2014.

     Мета запровадження пам’ятної дати День Гідності і Свободи — це символ утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору. До цієї пам’ятної дати в Бохоницькій сільській бібліотеці було  оформлено   книжково-ілюстративну   виставку  «Україна-єдина країна, суверенна і вільна держава»