Вічний вогонь  української  волі

     29 січня виповнюється 100 років бою під Крутами, коли на підступах до Києва бійці УНР чинили опір російським червоногвардійцям.  Крути 1918...  Символ героїзму та відданості нашого юнацтва і символ національної трагедії та безпечності. Сімдесят років не згадували про подвиг одержимих, тих, хто першим згорів на жертовному вогні в ім’я самостійної України. В радянські часи полеглі в Крутах кваліфікувалися  як зрадники чи просто замовчувалися.  Студентські могили з Аскольдової гори забрали і спочатку розбили на тому місці парк. Десятиліттями історія битви або замовчувалась, або обростала міфами і вигадками, як в закордонній, так і у вітчизняній  історіографії.   З часу подій  вперше про увічнення пам'яті студентів згадали в 1990-х рр., коли  Народний  Рух  України вставив тут дерев'яний хрест. В січні 1991 року відбувся  перший  патріотичний  мітинг у Крутах.  Офіційно День пам’яті  Героїв  Крут  почали відзначати   в Україні  з  2007 року.  Завдяки бою  під  Крутами  Центральна  Рада  встигла   підписати  Брестський  договір  і примусити  Росію  вперше  визнати  кордони  України.

Щоб зберегти пам’ять про героїчні дні Юнаків в обороні   Волі України, бібліотекою   разом  з  будинком  культури та  школою    було проведено  вечір пам’яті   «І слава їх встає не  вмерши»

  Ведучі  розповіли  присутнім про історичні події, які відбулися у 1918 році.  Звучали  вірші  Тичини  П. « Пам’яті тридцяти».   Кір’янової О. «Крути»,   Криволапа   В. «Любіть Україну»   у  виконанні  Бортновської  Олександри,  Джиги  Марини,  Коваль Аліни. Зав.  бібліотекою  Осаволюк А. В.  презентовано книгу « Героїка  трагедії  Крут», де   читалися    спогади   учасників  бою під  Крутами  Ігоря  Лоського  та Аверкія  Гончаренка.

  Було продемонстровано  кадри з кінострічки    « Григорій Пипський»   та  інсценізовано  уривок  з оповідання  Мирославича  М.  « Живий  пом’яник»  у виконанні учасників  бохоницького народного драматичного колективу.

 Всіх загиблих за волю й Незалежність України вшанували хвилиною мовчання

                                           

                                           

                                           

  

                 22 січня - День Соборності України

        22  січня вже традиційно Україна святкує День Соборності України – возз'єднання  ЗУНР  та  УНР, яке відбулось 99 років тому.  Роком раніше, у  1918-му, в той самий день було прийнято IV Універсал Української  Центральної Ради, що проголошував незалежність УНР. Пройшло рівно 100 років з прийняття того доленосного документу, адже без незалежності УНР не було б і Акту Злуки.
Перше святкування Дня Соборності відбулось через 20 років після підписання Акту Злуки у Карпатській Україні 22 січня 1939 року.
21 січня 1990 року патріотичні сили організували живий ланцюг між Києвом,  Львовом та Івано-Франківськом як символ духовної єдності людей східних і західних земель України. Офіційно День соборності почали відзначати тільки в 1999 році

Саме цій знаменній даті  був присвячений  тематичний вечір «Моя країна- Соборна, вільна» 

  На вечорі  присутні в залі  ознайомилися  з подіями , які відбувалися в Україні  на шляху до її  незалежності та соборності.  Звучали пісні  «Україна», «Одна єдина», 

                               інсценізовано  повість   І. Франка «Будяки» у виконанні 
                                бохоницького    народного  драматичного  колективу.

                                       

   

                  "Як добре те, що смерті не боюсь я"

            6 січня Україна святкувала 80 річницю від  народження свого поета і прозаїка,  правозахисника і державного героя Василя Стуса. Філософ, який творив свій світ, поет від Бога з непересічним, рідкісним талантом. Один із найактивніших представників українського культурного руху   шістднесятників,     Лауреат Державної  премії  ім. Т.Г. Шевченка (1991),        Герой  України (2005, посмертно).  Його вірші у перекладах давно читають у всьому світі . Їхня дорога  була такою довгою лише до нашого читача. За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури  Василь  Стус  зазнав репресій з боку радянської  влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.  Так, поет знав, що загине у своїй боротьбі із тією системою, але був упевнений, що через свою смерть повернеться до рідного народу: "Народе мій, до тебе я ще верну,  як в смерті обернуся до життя...".

 До ювілею поета в бібліотеці  було проведено вечір пам’яті  « Як добре те, що смерті не боюсь я»

 Ведучі  розповіли про  про життя та творчість  Василя Стуса.  Злети і падіння, визнання і зневага,  арешти і допити, спецтабори…  Важку дорогу , що випала на долю поета , він зустрів словами: « Здрастуй біда моя орна,здрастуй страсна моя путь…» 

На вечорі  читалися вірші: «Господи гніву пречистого», «Мені здалося-я живу завжди»   та інші , продемонстровано  відеозапис творів  «Осліпле листя відчувало яр..»,  «Безсоннії ночі»  у виконанні автора.   Також на вечорі прозвучали   пісні на вірші   Василя  Стуса    « Зазираю в завтра»,  «Як добре те, що смерті не боюсь я».  Завершився захід  віршем   Яри  Славутича  «Стус»