Скільки української мовної території, стільки й української державності.

               /Іван Заєць/

  21 лютого, по всьому світу відзначається День рідної мови. Це свято було започатковане у 1999 році на сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. Воно спрямоване на підтримку мовного та культурного розмаїття.

  Мова – це національна гордість, вона сприяє формуванню патріотизму, що спонукає людину чесно і самовіддано працювати задля держави, викорінює з душ і умів ментальність раба і наймита, пробуджує найвищі людські риси

 Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ — патріот своєї країни, любить свою мову, поважає її закони і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.

   Рідна мово! Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів, вона встала з колін, як і піднялася наша Україна. Усім світом ти визнана за одну з найзвучніших мов. Тому ти така мелодійна і неповторна, бо увібрала в себе гомін полів, лісів і морів нашої України.

   Шлях розвитку нашої рідної мови був нелегким, але український народ зміг її зберегти, аби сьогодні ми відчували її  красу та мелодійність. Хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли і не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.

   За нашу українську мову боролись, звеличували у своїх творах сини і доньки України - Тарас Шевченко, Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Леся Українка, Ліна Костенко та багато інших видатних українських письменників, вірних патріотів своєї Батьківщини!

До дня рідної мови у бібліотеці  оформлено книжкову виставку «Мова-душа народу»

Виставка  складається  з чотирьох розділів

1.       Пам'ятки  української  мови

2.       Класики  українського слова

3.       Сучасна українська книга високого рейтингу

4.       Словники-скарбниція  слова

Іван Липа-борець за державність України

      24 лютого   виповнюється  150   років від дня народження Івана ЛипиЛипа Іван Левкович — український громадський і політичний діяч, письменник, за фахом лікар. Співзасновник таємного товариства «Братство тарасівців». Український комісар Одеси (1917), член ЦК Української партії соціалістів-самостійників, міністр віросповідань УНР (1919).    Організував видавництво «Одеська літературна спілка», з 1905 видавав альманах «Багаття» (разом з дружиною), часто друкувався в українських часописах «Діло», «Народ», «Правда», «Буковина», «Зоря», «Літературний Науковий Вісник», «Українська Хата» та іншыТісно співпрацював з одеською «Просвітою» і Одеським Літературним Товариством.     1917 — призначений українським комісаром Одеси, заснував українське видавництво «Народній Стяг». Згодом переїхав до Києва. З 1919 належав до Української Партії Соціалістів-Самостійників, входив до складу її Центрального комітету.    У період Української Народної Республіки — керуючий управлінням культури і віровизнання в уряді. Був членом Всеукраїнської Національної Ради та Ради Республіки. 25 січня 1919 міністр культів УНР Іван Липа звернувся до духовенства та службовців духовного відомства з обіжником — зобов’язував вести усе церковне діловодство, особливо метричні книги, тільки українською мовою.З серпня 1920 входив до складу комісії з підготовки Конституції УНР, деякий час був міністром охорони здоров’я в Уряді Української Народної Республіки в екзилі.Похований 15 листопада у Винниках.  (Автор віршів, нарисів, оповідань та збірок «Тринадцять притч», «Оповіді про смерть, війну і любов»(1935) та ін.
Окремі видання:Липа І. Листи до М. Коцюбинського // Листи до Михайла Коцюбинського / Упорядк. та комент. В. Мазного. – Ніжин, 2002. – Т. ІІІ: Карманський-Мочульський. – С. 210-225.Липа І. Казки. – Львів: Світ дитини, 1998. – 96 с.В бібліотеці зроблена літературна поличка   «Іван Липа-Борець за державність України» 

   

Син Волині-громадянин світу          

Улас Олексійович Самчук народився 20  лютого 1905 року в селі Дермань Дубенського повіту Волинської губернії (нині Здолбунівський район Рівненської області) у родині Олексія Антоновича та Настасії Ульянівни Самчуків, — як на той час, заможних селян.

У літературній творчості Самчук був літописцем змагань українського народу протягом сучасного йому півстоліття.

Улас Самчук своє перше оповідання «На старих стежках» опублікував у 1926 році у варшавському журналі «Наша бесіда», а з 1929 року став постійно співпрацювати з «Літературно-науковим вісником», «Дзвонами» У найвидатнішому творі Самчука — трилогії «Волинь» (І—III, 1932–193 »

Ідейним продовженням «Волині» є повість «Кулак» (1932). У романі «Марія» (1934) відтворена голодова трагедія українського народу на центральних і східноукраїнських землях 1932–1933, у романі «Гори говорять» (1934) — боротьба гуцулів з угорцями на Закарпатті.

Темами останніх книг Самчука є боротьба УПА на Волині (роман «Чого не гоїть вогонь», 1959) і життя українських емігрантів у Канаді («На твердій землі», 1967). Переживанням Другої світової війни присвячені спогади «П'ять по дванадцятій» (1954) і «На білому коні» (1956).

Письменник помер у Торонто 9 липня 1987 р.

До 110 річниці від дня народження Уласа  Самчука  бібліотекою було організовано  літературну поличку «Син Волині-Громадянин світу»

А сотню вже зустріли  небеса.

(Вечір- реквієм присвячений річниці загибелі Небесної Сотні)

     20 лютого виповнилась річниця від дня загибелі героїв Небесної Сотні,які продемонстрували усьому світові зразки істинного героїзму та безкорисливої любові  до рідної України.

      20 лютого в Бохоницькому  будинку культури відбувся вечір-реквієм  : «А Сотню вже зустріли небеса» Ведуча  Плавська Ганна Михайлівна розповіла про перших загиблих героїв.

Перший у списку був Сергій Нігоян-вірменин з українською душею, який з екрана теленовин цитував Шевченка: «Борітеся-поборете: вам  Бог помагає..»

«В очах України яриться сльза:

Мовчить  нова влада, мовчать небеса..

Може, забули?..А може заснули?..

Пісню "Не спи моя рідна земля" виконував художній керівник  Віталій Верещагін.

Бібліотекарем  Осаволюк А.В. була представлена  фото-виставка 

«Назавжди воїни і патріоти»

Всі присутні в залі вшанували пам'ять Небесної Сотні  хвилиною мовчання  та воїнів АТО

На завершення вечора прозвучала пісня у виконанні  Ганни Коваль «Прошу у неба і землі».